“Непізнані шляхи Невіркова: краєзнавчий аспект” - - Каталог статей - Рівненський обласний краєзнавчий музей
Субота, 03.12.2016, 00:14
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Меню сайту
Наше опитування
Коли останній раз Ви відвідували музей?
Всього відповідей: 1361
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті »

“Непізнані шляхи Невіркова: краєзнавчий аспект”

  Семенович О. Л.  – науковий співробітник художнього відділу РОКМ                     

"Непізнані шляхи Невіркова: краєзнавчий аспект”

 

             Краєзнавство – наука про вивчення рідного краю. Пізнання краю в кожної людини починається з раннього віку з риси освоєння довкілля, навколишньої землі, знаттєлюбності.

             С. Рудницький писав, що зразком знаттєлюбності, збереженої упродовж життя може і повинен бути селянин, який прекрасно знає, може оповісти про рідні гори і долини, про ліси і проліски, шляхи і стежини, поля і луги…

             В Корейському районі, за 52 км від Рівного розміщене село Невірків, про яке в літературних джерелах знаходимо досить бідні відомості, тим паче в області краєзнавства. Сучасних праць про Невірків практично немає. Проаналізувавши інформацію в літературі, а також Державному архіві Рівненської області, зібравши краєзнавчі відомості про село, спілкуючись з його старожилами, я вивчила краєзнавчу історію Невіркова від витоків до сучасності.

             В давнину цей населений пункт відносився до Волинського воєводства Рівненського повіту Межирицької волості.

             За "Словником української мови XIV-XV століть”[7] перша згадка про село належить до 1463 року. У "Історії міст і сіл УРСР. Рівненська область”[3] вказується, що перша письмова згадка про село датується 1577 роком.

             Походження назви села Невірків за документальними свідченнями має два варіанти:

- "село було засноване межирицьким посадником Немиром. Породив нас пан Невір. У 1660р. у Невіркові народився пан Рокшинський, який заснував осаду Рокшинська воля або Роксоволя, але ця назва утратилась, зате Невірків, іменований колись Невіровом зберігся до наших днів [5;103];

-"селяни знищили родину пана Малинського. Звідси і Невірків, бо у пана були невірні слуги [7; арк. 3].

             За народними переказами назва села Невірків походить від слова "невіри. Старожили села говорять, що колись давно,  ще за панів, люди не довірили панам, їхнім марним обіцянкам. Тому пани прозвали населення невірами, а саме село Невірковом.

             В кінці XIX ст.. було в Невіркові 92 будинки і 1.380 жителів [11;134]. На 1973р. в селі налічувалося 675 дворів та 2221 чол. населення. На даний час в Невіркові 624 двори, проживає 1387 чол.

             Площа села становить 2777.30 га.

             Невірків межує з селами:

на заході – Мечево, Вовкушів Гощанського району;

на сході – Щекічин, Совпа;

на півночі – Жорнівка

на півдні – Дивень.

             На території села знаходиться дві школи (початкова і середня), храм Пресвятої Параскеви московського патріархату, на цвинтарі якого в 1896р. похований о. Володимир, а також його дружина Євдокія, сільська бібліотека, відділення зв’язку, лікарська амбулаторія, сільська рада, в підпорядкуванні якої знаходиться село Жорнівка, три крамниці, кафе.

             Історико-архітектурною пам’яткою села є домініканський костел, побудований у 1807р. Яном Стецьким на місці старого деревяного храму при домініканському монастирі, заснованому наприкінці XVII ст. Костел знаходиться в центрі села, зараз перебуває в аварійному стані.

             Місцеві жителі завжди відзначалися мужністю та відвагою. У травні 1910 року в селі відбувся страйк робітників цукрових плантацій. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати. Радянську владу проголошено в січні 1918р. За часів панування буржуазно-поміщицької Польщі в 1922р. жителі села самочинно почали орати землі, які були безплатно передані осадником.

             З цього приводу в "Протоколі Межирицького постерунку державної поліції, складеному на заяву польського осадника з приводу захоплення селянами земель, які передані осадником у селі Невірків Ровенського повіту згадується про таких селян як Герасима Жильчука, Митрофана Ковальчука, Тихона Жильчука і Тимофія Жильчука.

             На фронтах Великої Вітчизняної війни з ворогом билися 192 чоловіка, 75 воїнів загинули смертю хоробрих. Урядовими нагородами за бойову доблесть відзначено 116 чоловік.

             Провідними заняттями жителів як в давнину, так і на сьогоднішній день є землеробство і скотарство. Жителі села займалися бджільництвом, рибальством, збиранням грибів, ягід. Досить поширеними були вишивка, в’язання, бондарство, ковальство, чинбарство, шевство, ткацтво, прядіння. Варто зазначити, що на теперішній час в селі активно займаються вишивкою, в’язанням, а також зустрічаються поодинокі випадки бондарства.

             Невірків – надзвичайно мальовниче село, що вражає своєю дивовижно красивою природою. Через територію села протікає річка Корчик, яка впадає у Случ. В самому центрі Невіркова знаходиться великий став, що служить місцем для відпочинку місцевих жителів, а також для ловлі риби.

             В давнину на околиці села знаходилася криниця. Нині вона відновлена. Біля неї побудовано фігуру-хрест з бесідкою, де досить часто зупиняються перехожі, щоб напитися води . За селом, біля лісу бє цілюще джерело. Люди називають його "криничкою. Вважається, що вода з "кринички має лікувальні властивості. Кожен, хто знаходиться поблизу джерела обов’язково старається напитися води або й з собою взяти. А також на окраїні села є брід, що в народі називають "прірвою, де велика круча води і бють підземні джерела.

             Ще багато цікавинок, які потребують обов’язкового вивчення притаїла в собі невірківська природа.

             На мою думку, Невірків – дивовижне село. Шкода, що сучасні дослідники-краєзнавці не звертають на нього увагу. Але будемо сподіватися, що з часом про це село зявляться публікації і багато хто зможе довідатися про цей чудовий край.       

 Варто згадати публікації в пресі про населений пункт. Про Невірків писали:

1. Лановець Є. Йшов юнакові двадцятий. – "Радянське життя” ( Гоща ), 1965р., 12 жовтня, де розповідається про Р. Приходька з села Невірків, якого вбили бандерівці.

2. Олексійчук С.Щедра палітра земляка. – "Жовтневі зорі” ( Корець ), 1983р., 29 вересня – про самодіяльного митця з с. Невірків Д.П. Ткачука.

3. Ткачук С. Що в силах постійної. – "Жовтневі зорі” ( Корець ), 1977р., 8 січня – про роботу постійної комісії Невірківської сільської Ради.

4. Яноші В. Пішла з життя нескореною. – "Зміна”, 1976р., 7 березня – про учасницю партизанської боротьби на Рівненщині, яка загинула в 1943році від рук оунівців Т. Ярчук.

5. Яноші В. Чемпіони живуть в селі. – "Зміна, 1973р., 24 листопада – про організацію фізичного виховання школярів в Невірківській середній школі.

             А також про село Невірків згадується в документальній повісті Миколи Струтинського "На берегах Горини и Случи, що увійшла в збірку "Шла война народная.

                                         

                                                Література

1. Архив Юго-Западной Росии. Т. 5.Ч. 4. Акти о мнимом крестьянском восстании в юго-западном крае в 1789р. – К., 1902. – С. 283-300.

2. Баранович О. Залюднення України перед Хмельниччиною. Ч. 1. Волинське воєводство. – К., 1931. – С. 12, 43.

3. Історія міст і сіл УРСР. Рівненська область.

4. Панасенко О., Якубець Л. Корець і Кореччина: історія. – Луцьк, 2000. – С. 92, 102.

5. Пура Я. Походження назв населених пунктів Ровенщини. – Львів, 1990. – С. 103.

6. Ричков П. Дорогами южной Ровенщини. – М., 1989. – С. 23.

7. ДАРО, Ф.687, оп.1, од.зб.167, арк..3.

8. Стецький Т. З бору і степу. – 1888. – С. 125.

9Словник української мови XIV- XV ст. Т. 2. – К., 1978. – С. 32.

10. Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской эпархи. – Почав, 1888. – С. 61.

11. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. – Т. 2. – Вінніпег, Канада, 1986. – С. 134.

 

 

 

            

Категорія: | Додав: Mishyn_papa (26.10.2010)
Переглядів: 1665 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Все что не делается, все к лучшему

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Rivne museum of regional studies © 2016